I з сиром пироги

Служив козак при [у] вiйську,
Мав рокiв двадцять три,
Любив вiн дiвчиноньку [Любив козак дівчину]
I з сиром пироги.

Припев:
Гей чула, чула, чула,
Гей чула, чула ти,
Любив козак дiвчину,
I з сиром пироги.

[Ішов козак на стежку
Помежи терени,
Зустрів козак дівчину,
Що несла пироги.]

[Дівчинонько кохана,
Чи знаєш мрії-сни?
Що більш за все я люблю
І з сиром пироги.]

[Сиділи у гайочку
Тихесенько вони,
Дівча його цілує,
А він їсть пироги.]

Чи з сиром, чи в сметанi,
Чи з житньо? муки,
Горячi чи холоднi,
А би лиш пироги.

Припев.

Iз лiсу, iз темного,
Де взялись вороги,
Дiвча його цiлує,
А вiн ?сть пироги.

Припев.

А то були мисливцi,
Нiякi вороги,
Забрали дiвчиноньку,
I з сиром пироги.

Припев.

Ой хлопцi ви молодцi,
Вгадайте мо? сни,
Вiзьмiть coбi дiвчину,
Вiддайте пироги.

Припев.

Стоїть дівча над бистрою водою

Стоїть дівча над бистрою водою
І так тихенько пісню гомонить:
"Бистра вода, візьми мене з собою,
Бо я не можу більш на світі жить".

Ти приходив до мене опівночі,
Саме тоді, коли я міцно сплю,
І цілував заплаканії очі,
І говорив: "Не плач, мила, візьму".

"Скажи, нащо тебе я полюбила,
Скажи, нащо повірила тобі.
Якби не ти, сумна я б не ходила,
І день і ніч не плакала б в журбі.

Без тебе я, як цвіт без сонця, в’яну,
Без тебе, ох, як тяжко в світі жить.
Скажи, о, де я чарів цих дістану,
Щоби тебе забуть і розлюбить".

Стоїть дівча над бистрою водою
І так жалібно пісню гомонить:
"Бистра вода, візьми мене з собою,
Бо я не можу більш на світі жить".

Стоїть дівча над бистрою водою
І так тихенько пісню гомонить:
"Бистра вода, візьми мене з собою,
Бо я не можу більш на світі жить".

Ти приходив до мене опівночі,
Саме тоді, коли я міцно сплю,
І цілував заплаканії очі,
І говорив: "Не плач, мила, візьму".

"Скажи, нащо тебе я полюбила,
Скажи, нащо повірила тобі.
Якби не ти, сумна я б не ходила,
І день і ніч не плакала б в журбі.

Без тебе я, як цвіт без сонця, в’яну,
Без тебе, ох, як тяжко в світі жить.
Скажи, о, де я чарів цих дістану,
Щоби тебе забуть і розлюбить".

Стоїть дівча над бистрою водою
І так жалібно пісню гомонить:
"Бистра вода, візьми мене з собою,
Бо я не можу більш на світі жить".

Стоит гора высокая

Стоит гора высокая

(украинская песня) 

Стоить гора высокая
Попид горою гай, гай…
Зэленый гай, густэсенький,
Нэначе справди рай!

Пид гаем вьется риченька,
Як скло вода блешить,
Долыною зэленою
Кудысь вона бижыть.

Край берега, у затышку
Привьязани човны,
А три верби схилилися,
Мов журяться воны.

Шо пройде Красне литечко,
Повиють холода,
Осыплэтся их лыстячко
И понесэ вода…

Журюсь и я над ричкою,
Бижить вона, шумыть,
А в мэне биднэ сердэнько
И млие, и болыть.

Болыть воно та журыться,
Шо вэрнеться весна,
А молодисть не вэрнеться,
Не вэрнеться вона!

ПОХОРОННІ ПІСНІ Ой ви, браття мої, сестри

Ой ви, браття мої, сестри

1. Ой ви, браття мої, сестри

Вірні друзі Ви мої

Ви прийдіть і подивиться

Жизнь скінчилася мені

2. Ви прийдіть і подивиться

Господь чудо сотворив

Злетів Ангел Божий з неба

Душу з тілом розлучив

3. Лежить тіло без дихання

І не може говорить

Ви прийдіте мої ближні

Моє тіло хоронить

4. І з молитвою святою

До могили віднесіть

І з прощальними сльозами

В сиру опустить

5. Ой ви, браття мої, сестри

Не сумуйте ви за мной

Молить Бога і співайте

Со святими упокой

6. І прощальною молитву

Наді мною зговорить

На мені хреста поставте

Моє ім’я напишіть

7. Там де впадуть ваші сльози

Може виросте трава

Бо я буду тут лежати

Аж до страшного суда

8. Там де впадуть ваші сльози

Може квіти зацвітуть

Ви за мене пам’ятайте

Що я вічно лежу тут

ПОХОРОННІ ПІСНІ Виростеш ти, сину

Виростеш ти, сину

1. Виростеш ти, сину (доню), вирушиш в дорогу,
Вирушать з тобою приспані тривоги.
За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

2. А якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі.
Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

3. Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.
Можна все на світі вибирати, сину (доню),
Вибрати не можна тільки батьківщину

ПОХОРОННІ ПІСНІ О, Боже Великий, з високого неба

О, Боже Великий, з високого неба,

1. О, Боже Великий, з високого неба,

Послухай  молитву мою.

Прийми мою душу до Себе на небо,

А тіло – у сиру землю.

2. Колись мої ноги до церкви ходили,

Коли ще здорові були.

Колись мої уста до вас говорили,

А нині вони вже німі.

3. Колись мої руки тяженько робили,

А нині на грудях лежать.

Колись мої очі на вас ся дивили,

А нині вони уже сплять.

4. Простіть мені рідні всі мої провини,

Коли я образила вас.

Бо я вже відходжу від свойого дому,

І більш не повернусь до вас.

5. Насипте на гробі високу могилу,

Вона вся травою заросте.

Посадіть на гробі червону калину,

Вона на весні зацвіте.

6. І будуть весною пташки прилітати,

І будуть співати пісні.

Я їх не почую, бо буду лежати

Глибоко у сирій землі.

ПОХОРОННІ ПІСНІ Кругом життя

Кругом життя

Кругом життя могутнє, повне сили,

Неначе море без кінця.

(2)      А ми шляхом ген до могили

Веземо покійника, мерця.

Днесь світ цілий радіє і гуляє,

Весільні бенкети справля –

(2)      А наш гурт в смутку поспішає

Ген-ген на цвинтар до хреста.

„Чому ж, чому ж Ти нас кидаєш, друже,

А сам ідеш в незнаний шлях,

(2)      На серце смуток навіваєш,

Наводиш в душу біль і страх?

Промов, промов одно, бодай, ще слово,

Потіш нас в смутку і журбі,

(2)      Щоб ми по Тобі сліз не лили,

Корились Богові, судьбі”.

Отак кругом мерця родина плаче,

I серце ниє і болить;

(2)      Так що ж, він слів їх вже не бачить,

Бо вічним сном у трумні спить.

На суд страшний до Бога поспішає,

Щоб здати справу із життя,

(2)      Де сам Христос нас осуджає

Всі наші вчинки і діла.

„Прости, прости, о, Боже милостивий,

Йому ласкаво всякий гріх,

(2)      Щоб він навіки був щасливий,

Щоб зазнав всіх райських утіх!

Не пам’ятай гріховної провини,

Ми Тебе, Боже, молим всі;

(2)      Зате ми кожної хвилини

Будемо вдячними Тобі!”

А на горі у церкві дзвонять дзвони,

На серце тиснуть жаль і сум

(2)      Стихають пісні скорбні тони,

Лиш серце плаче – повне дум.