Невже,
Боже мій, я залишусь,
Коли
Ти прийдеш за своїми?
Невже,
невже настане той день,
А
Ти мене з Собою не візьмеш?
Невже
у момент вознесіння
Не
підіймеш мене до небес?
Не
почую, не почую небесного співу,
Не
побачу Твоїх чудес?
Невже
у момент вознесіння
Буду
бачити, як в славі Твоїй
Твій
народ, Твій народ отримує спасіння,
А
я стоятиму поза дверима?
Невже,
Боже мій, я залишусь?
В
Твою славу вже не війду,
Коли
день той, коли день той бажаний настане,
Невже
піддпмся суду?
Невже
друзі і подруги
У
хмарах заспівають новий гімн,
Я
залишусь, я залишусь на горе і муки
Без
надії, без цілі, один.
Так,
я з друзями співав і молився,
Разом
з ними на збори ходив,
Тільки
мало, тільки мало до добра я прагнув,
Тільки
ближнього я не любив
Але
не тільки з друзями, я знаю,
Мені
доведеться розлучитися тоді.
Що
найбільше, найбільше того я втрачу,
Втрачу
Христа назавжди.
О,
Боже мій, для того Ти сьогодні
Моє
сердце тривожеш знов,
Щоб
у день той, у день той великий Господній
І
мене в своє Царство прийняти.
Буде
день, може навіть сьогодні,
На
землі не скінчиться життя.
Тільки
Церква, тільки Церква легко і вільно
Від
цієї землі підійметься
угору.
Безутішні
будуть ридання,
В
страшнім болі застигне душа,
І
одне лиш, і одне лиш стукає у свідомість -
Я
залишився, друзі, назавжди
Небеса
дивовижним співом охоплені,
То
радіє Наречена Христа.
Тільки
пізно, тільки пізно тоді буде плакати,
Пізно
буде стукати тоді.
