ПІД ДУБИНОЮ, ПІД ЗЕЛЕНОЮ
Під дубиною, під зеленою,
Сідит голубок з голубиною. Ой сідят, сідят, любувалися, Сивими крильцями накривалися.
Надлетів стрілець з темного луга,
Забив, розлучив з пари голуба!
Голуба забив, голубку злапав!
Сипле пшеницю, дає водицю.
Голубка не їсть, голубка не п’є—
Під дубиноньку плакати йде.
«Чому ж ти не їж, чому ж ти не
п’єш,
під дубиноньку плакати ідеш?»
«Якже ж я маю і їсти, і пити,
Такий світ гарний, не мам з ким жити!»
«А єсть у мене сто пар голубів,
Виберай собі, котрого любиш».
«Ой ходила я і вибирала,
Нема такого як мой милого,
Бо мой миленький чорнобривенький,
Личко рум’яне, очка сивенькі».
«Ой лети, лети, в чистеє поле,
Чого ж у мене живеш, недоле!»
Ой летит, летит, тай собі гуде,
Без голубочка жити не буде.
Голубка каже: «Ти серце моє,
За твоє житя, дала бим своє!»   |
